1. Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім’ї за принципами здорового способу життя:

• живіть у певному режимі праці, відпочинку , харчування, с саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;
• починайте день з посмішки та фіззарядки;
• облиште курити, вживати алкоголь при дитині;
• залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує нервову систему , порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;
• не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову систему, підвищити імунітет. Пам’ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;
• дуже добре, якщо ви захоплюєтеся спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;
• пам’ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, подарують комплекс нових відчуттів.

2. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою ( а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх), то:

• ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї і для сім’ї;
• ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість  та ініціативу;
• ніколи не виносьте „сміття з хати”;
• не поділяйте працю в сім’ї на „жіночу” і „чоловічу”. У цьому запорука виховання почуття обов’язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

• будьте витриманими та спокійними у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;
• приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час,  співпереживайте разом з ними створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім’ї;
• з підкресленою повагою ставтеся до дружини (чоловіка) , постійно підносячи в очах  своїх дітей культ жінки, матері ( батька – глави сім’ї, добувача). Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;
• обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності й радості!

4. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

• не пошкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;
• цікавтеся успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;
• було б непогано, якби у дитини з’явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш сини або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.

5. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей  безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, вчителів.  Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях – страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини. Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні висновки навіть із того, що є правильним з усіх точок зору.
 

Таким чином, вся система виховання в сім’ї повинна будуватись лише за двома принципами:

• Ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні.
• Відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечувати такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.

Поради дитячого психолога Світлани Ройз

Вік молодших школярів - вік загостреної чутливості. Перехід від дитсадкового милування, відчуття своєї унікальності до шкільної відповідальності та критики – складний для багатьох дітей. Перший клас школи, як мінімум, є адаптаційним, перехідним на фізіологічному, емоційному, інтелектуальному та соціальному рівнях розвитку дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою. Перший Учитель є шкільним «психологічним коконом», який може допомогти зміцнити, проявитися і розкритися потенціалу дитини. Важливо,  щоб перший учитель давав приклад авторитетності (поваги, усвідомлення свого місця, емоційної компетентності та зрілості), а не авторитарності (тиску, емоційної оцінки та нав`язування правил).

Я часто на семінарах нагадую легенду про Мікеланджело і його дивовижну скульптуру Давида: на околицях Флоренції знайшли брилу мармуру, її пропонували різним скульпторам, але вони відмовлялись брати її до роботи, бо на брилі була тріщина. Тільки Мікеланджело взявся за неї. І власне з неї з`явився Давид. Коли скульптора запитали, як йому вдалося створити такий шедевр, то він відповів: «Я відсік усе зайве».

У кожному з нас, у кожній нашій дитині є всередині цей «досконалий потенціал». Він часто ховається ЗА тим, що ми вважаємо «зайвим». Власне на цьому потенціалі  важливо робити акцент у розвитку і вихованні. Коли ми дивимося на людину будь-якого віку, часто звертаємо увагу саме на його «розколини», «шерехатість», «вибоїни», забуваючи про те, що за всіма цими прошарками – знаходиться його істинний вищий потенціал. Можливо, наша задача – батьків, учителів, психологів – допомогти дитині зберегти контакт з його потенціалом і допомогти зняти ті прошарки, які вже  з`явилися – оцінки, переконання тощо, які від нього відділяють. Коли ми робимо акцент на помилках  - акцентуємо увагу на цих «розколинах», коли ми звертаємо увагу на успіхи, на реальні досягнення, на те що в дитині або в дорослій людині цілісно – ми зміцнюємо контакт з потенціалом.

Чому важливо обережно використовувати червону ручку (як і будь-який жорсткий вияв критики)?

• Зошит, малюнок, будь-який авторський витвір - це продовження внутрішньої території, внутрішнього простору дитини. Тому те, що туди привноситься «ззовні» (правки, пов’язані з діями або оцінка старанності), часто сприймається не логічно, а емоційно, іноді - як вторгнення на внутрішню територію і переноситься на самовідчуття, на ставлення до себе самого.
• У дітей розвивається схильність до так званої «шкільної тривожності» - страху зробити будь-яку помилку. Чим більше вчитель, батьки, сама дитина фіксуються на помилках (а не на тому, що важливо закріпити у знаннях або на тому, що вже в неї виходить), тим більшим стає страх припуститись нової помилки. В такі моменти відключається неокортекс дитини й активується рептильна частина мозку, відповідальна за реакцію на стрес (її називають «бій-біжи-замри»), а не за сприймання нової інформації. Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки і спокою.
• Дитині важливо отримувати досвід, тому помилятися – МОЖНА! Ці знання сприяють розвитку особистості та розширенню меж її потенціалу. Залежно від психотипу діти по-різному поводяться – одна дитина може боятися припуститись помилки і це призведе до невротичної напруги, інша – з часом, щоб уникнути надмірної напруги, припинить звертати увагу на помилки.
• Те, на що звертається більше уваги, активніше проявляється і несвідомо використовується. Часто діти несвідомо починають привертати до себе увагу саме «неуспішністю».
• Кожній дитині (і дорослому) під час засвоєння нового важливо мати опору, ресурс, від якого можна відштовхуватися. Ця опора – успіх, дещо вже засвоєне, те, що вже виходить.
• Червоний колір сприймається як сигнал світлофору «СТОП», як обмеження і вияв авторитарності. Дитині часто складно перейти до нової дії після того, як вона побачить у зошиті червоне обмеження - оцінку. Продуктивніше використовувати два кольори ручки  - червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним те, на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених позначок було приблизно вдвічі більше, ніж червоних.

Діти дуже адаптивні, вони звикають до будь-якої запропонованої системи. Багато поколінь школярів виросло і стало професіоналами. Питання в тому, наскільки вони залишились у контакті зі своїм потенціалом, наскільки радісними і підтримними залишились їхні шкільні спогади. Шкільний час - це велика частина життя дитини, наскільки високою є її самооцінка, наскільки вона сприймає себе успішною та щасливою.

 

Діти 6 - 9 років (насправді, діти будь-якого віку, але діти цієї вікової категорії - особливо) мають потребу (окрім базових – безпеки, любові, розвитку):

• У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.
• У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова – гарний/кращий, а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати, а підтримка – додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.
• У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисті від тролінгу, проясненні ситуації.
• У безпеці - фізичній, емоційній, кордонів особистості.
• У контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник, тьютер. Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність - у дитини виникає відчуття, що її зрадили.
• У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.
• У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.
• У неупередженості. Поганих дітей не буває, є діти, яким погано.
• У грі, можливості грати. Це - можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.

Як не запізнитися до школи.

Ранковий розпорядок: рекомендації психолога.

1. Приклад для наслідування

Покажіть йому на своєму прикладі, що це може бути не так вже й складно рано вставати, тоді йому або їй буде дійсно легше робити також. До того ж намагайтеся будити його в кілька етапів. Тобто будите його свідомо раніше на кілька хвилин, щоб він міг поніжитися в ліжку в дозволений для цього час.

2. Підготовка з вечора

Дотримання цього пункту істотно спрощує життя будь-якої людини. Вранці наш мозок працює більш загальмовано і повільно, тому що ми ще не зовсім прокинулися. Тому те, на що ви ввечері витратите 5 хвилин, з ранку може зайняти всі 20. Нехай він (а) обов’язково ввечері збирає сумку до школи, сам (а) або з вашою допомогою підготує на завтра одяг і тільки після цього лягає спати. Немає кращого подарунка для себе самого з ранку, ніж підготовка з вечора.

3. Сніданок

Сніданок вважається основою дня. Давайте йому на сніданок що-небудь особливо смачненьке і дуже ним улюблене, намагайтеся, щоб кожен раз було щось  новеньке. Тоді дитині буде набагато цікавіше вставати вранці.

4. Стежити за дзвінком

Вдумливим копухам допомагає не вимикати повтор будильника. Можна звернути увагу дитини на те, що «від підйому до виходу з дому будильник повинен  продзвонити п’ять разів». Перший дзвінок - встаємо. Другий дзвінок - йдемо в ванну. Третій - снідаємо. Четвертий - сніданок закінчили і приступили до одягання.  П’ятий - на вихід. Іншими словами, в потрібний момент ми привносимо трохи пильності. Це набагато краще, ніж підганяти і квапити. Старша дитина може сам влаштувати собі «бодряк» - включити музику, щоб швидше рухатися або поставити смішні нагадувалки

5. Нагадувалки 

З приходом величезної кількості техніки в наше життя, кожна модель має функцію, за допомогою якої можна поставити собі нагадування про важливі справи. Якщо ваша дитина вранці, наприклад, "зависає", в якихось справах, просто поставте йому нагадування на певний час. Пора одягатися і стежте за тим, щоб він почав це робити. Згодом, він звикне і почне ставити собі такі будильники сам.

6. Дорога в школу

Величезна кількість школярів самостійно добираються до школи при тому, що відстань ця зовсім не маленька. Подбайте про своєчасний вихід дитини в школу, додавши про всяк випадок 5-10 хвилин.

7. Допомога однокласників

Можна запропонувати йому домовитися з яким-небудь однокласником ходити в школу разом. Це зручно, до того ж це дійсно здружує.

8. Навчіть дитину пунктуальності

 Навчіть дитину орієнтуватися в циферблаті. Купіть йому наручний годинник або телефон з годинником. У дитини повинна з’явитися звичка стежити за часом.  Спокійно ставитеся до того, що дитина не буде спочатку виконувати строго визначені тимчасові рамки. Все приходить з часом і ця навичка також сформується.

9. Почуття відповідальності

 Крім того, дитині треба дати можливість самому відповідати за свої запізнення. Чи не прийшов вчасно на урок - нехай пояснює вчителю причину запізнення сам. Тоді прийде почуття відповідальності.

10. Приділіть час для обіймів

 На швидких ранкових зборах легко пропустити обійми і поцілунки. Кілька секунд обіймів посеред ранкового хаосу нагадають вам про те, що найважливіше в житті!