Велика кількість різноманітних іграшок може призвести до того, що дитина буде дуже часто міняти, звикнувши до розмаїття, та швидко втрачатиме інтерес навіть до найпривабливіших. Згодом така ситуація зможе спричинити проблеми з  вмінням зосереджуватися на одній справі.

1. Уважно стежте за тим, з якими іграшками дитина в даний момент грає, а на які не звертає уваги — останні треба прибрати, щоб через деякий час знову повернути дитині.

2. Іграшки, які з віком дитини будуть виходити з кола інтересів, можна передавати молодшим братам чи сестрам. Добре, якщо малюк сам подарує свою іграшку молодшому. Це повинно бути для нього особливо приємно.

3. У дітей має бути свій куточок для занять та ігор. У цьому куточку поставте дитячий столик і стільці. Добре, якщо знайдеться місце для шафки, куди будуть складатися в певному порядку іграшки, книжки, олівці і т.ін.

4. Час від часу, приблизно раз на тиждень (обов’язково разом з дитиною!), прибирайте у цьому куточку. Під час прибирання усі іграшки ретельно протираються вологою ганчіркою. Малюк це може робити власноруч. Крім того, перебираються всі ігрові матеріали,переглядаються книжки і підклеюються розірвані аркуші та обкладинки, лагодяться лялькові сукні, з’ясовується, які з іграшок потребують ремонту. Це все робиться за активної участі дитини. Ретельно миються столик і стільці. Після прибирання всі іграшки ставляться на свої постійні місця. Таке спільне з батьками прибирання привчає малюка дбайливо ставитися не тільки до своїх речей та іграшок, але і до речей дорослих.

5. Слід стежити за тим, щоб після гри дитина сама упорядковувала свої іграшки. Для цього, перш за все, необхідно, щоб дорослі в сім’ї дали зрозуміти, що прибирати за собою — справа обов’язкова. Малюк повинен не тільки бачити, як дорослі, старші брати і сестри прибирають свої речі після роботи, приготування їжі, але також і власноруч прибирати за собою свої речі та іграшки.

6. Часто самі батьки привчають дітей до неохайності. Наприклад, малюк грається, а йому кажуть: «Пішли на прогулянку», «Іди обідати», — і при цьому просять поквапитись. У цій ситуації обов’язково необхідно дати йому час для прибирання. За кілька хвилин до того, як дитина повинна припинити гру, треба попередити його про майбутній обід, прогулянку або будь-яке доручення та запропонувати прибрати іграшки.

7.Якщо дитина почала будувати яку-небудь споруду або захопилася довготривалою грою, треба зберегти збудоване або виконане до наступного разу.Іноді діти грають в одну й ту ж гру по кілька годин, а іноді і по кілька днів. Дуже добре, якщо до гри проявляється такий стійкий інтерес. Дитині важко продовжувати гру, якщо кожного разу все треба починати спочатку, у той час як повернутися до неї значно легше — основні споруди не розібрані, ляльки на місці і все навколо нагадує про незавершену гру.

Насамкінець повторюємо: гра для дитини — найважливіша частина її життя. Знайомлячи малюка з життям і діяльністю дорослих, допомагаючи йому організувати процес гри, роблячи його більш змістовним і організованим, Ви забезпечите сприятливі умови для всебічного розвитку дитини.