У спілкуванні зі своїми дітьми:

Радійте вашому синові, доньці.

Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терпелячими.

Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
 

• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.


• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.


• Частіше хваліть дитину.


• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.


• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.


• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.


• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).


• Не втрачайте почуття гумору.


• Грайте з дитиною в різні ігри.


• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.


•  Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.


• • Не ставте забагато запитань.


• • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.


• • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.


• • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.


• • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.


• • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.


• Форми та тематика роботи психологічної служби з батьками