Цінні вказівки з області покарань

·        Не зашкодь здоров’ю

Ні фізичному, ні психічному. Більше того, за логікою покарання має бути корисним. Чи не так? Ніхто не заперечує. Однак,  забувають подумати.

·        Краще не дотиснути, ніж перетиснути

Якщо коливаєшся, сумніваєшся, карати чи не карати – не карай! Навіть, якщо вже знаєш, що занадто м’який, довірливий та нерішучий. Спробуй інакше…

·        За один раз – одне

Навіть якщо проступків одразу багато, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все одразу, а не по одному на кожен. Салат із покарань – блюдо не для дитячої душі!

·        Не за рахунок любові

Що б не сталося, не позбавляй дитину заслуженої похвали та нагороди.  Ніколи не віднімай те, що подароване тобою або ким би то не було – ніколи!  Подарунки та нагороди -  священні. Навіть якщо вчинив гірше нікуди, якщо підняв на тебе руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив слабкого…

Не заважай дитині бути різною!!!

·        Не карай навздогін

Занадто послідовні вихователі сварять та карають дітей за вчинки, скоєні протягом місяця, а то й року (щось зіпсував, вкрав, зробив шкоду), забуваючи, що навіть у суворих дорослих законах приймається до уваги строк давності правопорушень. Нагадай зі словами прощення – або краще зовсім залиш!..

Чи існує ризик сформувати маленькому шкідникові думку про можливість безкарності? Звичайно.

Але цей ризик не такий страшний, як ризик недовіри та затримки душевного розвитку. Запізнілі покарання навіюють  дитині її попередній стан, тримають у минулому та не дозволяють стати іншою. Не зациклюйся!

·        Покарали – вибачили

Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Ніби нічого не було. Про старі гріхи ані слова.

Не заважай починати життя спочатку!

·        Без приниження

Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага твоєї сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що покарання несправедливе, воно подіє тільки у зворотний бік.

·        Зберігай недоторканість особистості

Виражаючи  незадоволення, не давай визначення людині, не торкайся особистості. Не став діагноз. Визначай тільки вчинки, конкретні дії. Не «ти поганий», а «ти вчинив погано». Не «ти жорстокий», а «ти вчинив жорстоко». Не зрадник і не негідник, а тільки вчинив, повів себе…

Жорстоке поводження з дітьми

     Жорстоке поводження з дітьми та нехтування дітьми в родині сьогодні – головна причина дитячого травматизму та смертності в усьому світі, а отже є однією з найгостріших проблем громадського здоров’я. Травматолог С.Г.Кемпі так описав «синдром систематично битої дитини»  - наявність травм, які неможливо отримати «природним» шляхом (під час гри або внаслідок падіння з висоти).

    Зазвичай насильство зачіпає найуразливіших членів родини, тому категорією, що найбільше потерпає від сімейного насильства (як прямо, так і непрямо), стають діти.

    Дитині легко заподіяти шкоду. Вона дуже вразлива, що пояснюється її фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем стосовно дорослих – батьків, піклувальників, вихователів, вчителів.

    Виділяють різні види насильства.

    Наприклад, фізичне насильство у сім’ї визначається законом як умисне нанесення одним членом сім’ї іншому   побоїв, тілесних ушкоджень, а також умисне позбавлення житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести до смерті постраждалого, викликати порушення фізичного і психічного здоров’я, зашкодити його честі й гідності.

    Психологічне насильство в сім’ї закон трактує як насильство, пов’язане із впливом одного члена сім’ї на психіку іншого   шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно викликається емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, і може завдаватися або  шкоди психічному здоров’ю.

Серед факторів, що призводять до формування жорстокого поводження з дитиною в родині, можна назвати психологічні особливості самих дітей, які провокують насильницькі дії батьків. Це означає, що дитина є «винною» в тому, як до неї ставляться, - йдеться про те, що батьки, які не можуть прийняти певні особистісні, соматичні, психічні особливості власних нащадків, «зривають» на них своє невдоволення. Такими рисами можуть бути:

1.      Фізичні та психічні аномалії, природжені аномалії розвитку дитини.

2.      Розумова відсталість або хронічні психічні захворювання.

3.      Гіперактивність, імпульсивність, агресивність дитини, що призводять до зниження здатності підкорятися вимогам батьків.

         Загалом, причини формування насильницьких взаємин у родині не вичерпуються будь-яким одним фактором. Існують також деякі закономірності насильницьких стосунків у родині. По-перше, жінки, які потерпають від насильства в подружніх стосунках, часто схильні до несвідомого «відігрування образ» на власних дітях, яке проявляється у зневажанні потребами неповнолітніх членів родини. По-друге, більшість чоловіків, схильних до насильства, пов’язують його з необхідністю «показати жінці чи дитині її місце».

Форми «батьківської турботи», що виражаються у вигляді насильства, не можуть вважатися за «необхідні для забезпечення виховного процесу».

Подальші вказівки з області покарань

Карати та сварити дитину НЕ МОЖНА:

·        Коли хворіє, погано себе почуває або не одужав повністю.

·        Коли їсть.

·        Після та перед сном.

·        Під час гри.

·        Під час навчання, роботи.

·        Одразу після фізичної та/або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка, будь-яка невдача, нехай  навіть в цій невдачі винен тільки він сам).

·        Коли не може впоратися: зі страхом, неуважністю, лінню, дратівливістю; коли проявляє нездатність, безтолковість, незграбність – в усіх випадках, коли щось не вдається.

·        Коли внутрішні мотиви вчинку найдрібнішого або найстрашнішого нам незрозумілі.

·        Коли самі ми не в собі; коли стомилися, засмучені або роздратовані з якихось своїх причин…